Павлоградське повстання

Павлоградське повстання 

Ти чуєш віє вітер у степах?
То він несе дідівське горе,
То він несе померлих прах.
Та розливає сльоз та крові море.

Ти чуєш гамір,тупіт,крик?
Вогонь повстання розгорівся знов.
Перед панами страх в секунду зник,
Полила степ ворожа чорна кров.

Ти бачиш ту селянську рать?
Ти чуєш гасла,що близькі до болю?
Ті люди не бояться тут вмирать,
Вмирать за хліб та волю із тобою.

Вогонь іде,запалює серця,
І дух козацтва відродився знов.
Хай цей вогонь не знатиме кінця,
Полила чорноземи українська кров.

Нехай і далі віє вітер у степах.
Нехай курган розповідає зорям...
Хай тут лежить героїв чорний прах
І лірник хай завжди співа тополям.

Мирослав Шульц